Хімічні властивості загартованого скла

(1) Хімічна стабільність. Загартоване скло належить до серії силікатних скла SiO2-Na2O-CaO, демонструючи високу хімічну стабільність і стійкість до корозії, викликаної більшістю неорганічних кислот і органічних розчинників.

Він хімічно інертний до води, етанолу, масел і слабких кислот (оцтової). Реакція з сильними кислотами (такими як HF і гаряча H3PO4) може призвести до корозії або травлення. Має слабку стійкість до сильних лугів (NaOH, KOH).

 

(2) Хімічна стійкість:

Кислотостійкість: нерозчинний у звичайних слабких кислотах; однак він може сильно роз'їдатися плавиковою кислотою (HF).

Стійкість до лугів: легко піддається корозії лужними розчинами, що призводить до шорсткості поверхні та пошкодження структури напруги стиснення.

Стійкість до солі: стійкий до більшості сольових розчинів.

Стійкість до органічних розчинників: не впливає на спирти, кетони та інші розчинники.

 

(3) Стійкість до атмосферних впливів і стійкість до навколишнього середовища: стабільний у вологому та жаркому середовищі, він не легко старіє або знебарвлюється під ультрафіолетовим світлом і не виробляє шкідливих продуктів розкладання. Тому він широко використовується для будівництва зовнішніх стін, сонячного скла та інших -довготривалих зовнішніх середовищ.

 

(4) Вплив хімічної ерозії на міцність

Незважаючи на те, що загартоване скло саме по собі має високу механічну міцність, як тільки його поверхневий шар напруги піддається хімічній ерозії (сильними лугами, HF), це призведе до: усадки товщини шару напруги; знижена ударостійкість; та індукція уповільненого розтріскування або нестабільності напруги. Тому під час використання слід уникати контакту з сильно корозійними середовищами.

 

(5) Термічний розклад
Температурне скло є неорганічною твердою речовиною і не розкладається за високих температур. Натомість його в’язкість різко зменшиться приблизно при 700 градусах, зрештою повернеться до розм’якшеного та пластичного стану без утворення продуктів хімічного розкладання.